Студия творческих учителей ИЯ - ПодСКАЗКИ для души

Знову осінь… В повітрі запахне терпкими хризантемами, осіннім дощем. Вона чекає, коли зжовтіє її клен і кличе до ніг чарівне листя. Будучи закоханою в осінь, мама дарує людям стільки любові і добра…

В дитячому садочку я малювала свою маму кольоровою: з червоним волоссям, з шістьма пальцями, короною на голові… Минуло десять років. Я виросла, «виросла» і моя мама. Ми відчуваємо одна одну навіть на відстані. Двадцять чотири години на добу мама поруч зі мною: в школі, вдома, на відпочинку. Це зовсім не гнітить мене, не надокучає. Чому?
Я просто люблю її, знаю і розумію свою маму найкраще.
ЇЇ ранок починається із міцної кави в улюбленій чашці. В побуті надає перевагу простим речам, але зручним. Дуже любить повторювати, що не мріє про норкову шубу і каблучку з діамантом, але не уявляє себе без щирих друзів, сонячних вихованців і філіжанки теплої кави.
Мама по-своєму сприймає мої перемоги і поразки, вона не може стримувати свої емоції, є відвертою. Напевне, часто це їй і заважає правильно жити. Свої проблеми вирішує сама, не перевалюючи їх на плечі інших.
Коли ми їдемо на відпочинок, то це означає, що візьмемо всі екскурсії, а останні гроші можемо витратити на цікаву книжку. Я не можу забути, як ми Одесі в книжкових крамницях шукали разом Харукі Муракамі. А потім рідна, читаючи на пляжі «згоріла» на сонці. Та попри все її бажання здійснилося.
Одеський оперний театр, Львівська драма, Київська Софія, Краків, Варшава… І ще вона мріє повезти мене в Санки-Петербург. Страшенно любить мандрувати і відкривати для себе нові місця. В пам’яті зберігся момент, як мама готувала мене до перегляду фільму «Кралечка» з Джулією Робертс в головній ролі. Це було трохи кумедно і дуже щиро. Вона обожнює старі фільми. Багато читає про світових кінозірок. У великому захопленні була, коли прочитала «Кодекс щастя і краси» Одрі Хепберн. Ця тендітна акторка написала, що у людини є дві руки, одна з них бере, а інша віддає. Не можна лише брати, потрібно ділитися добром і світлом, бо людина має бути безкорисливою у своїх починаннях. ЇЇ улюблений фільм, звісно, « Осінь у Нью-Йорку», котрий вона бачила вже багато разів, і кожного разу для неї це маленьке свято. Трагедію і щастя водночас, котрі переживають головні герої, мама сприймає як дарунок долі, котру не можна змінити.
Осінь скоро захопить цілий світ. І в жіночій душі озветься тихим вальсом, ніжним відголоссям.
Я вірю, що колись вони зустрінуться, мама і осінь. Чарівна панна запитає: «У чому твоє щастя, жінко?» У відповідь почує голос серця: « Утому, що я – мама?»
Я люблю тебя, мама!